— Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! — кричала мачуха.
— Геть з-перед очей, каторжна! — визвірювався на неї батько, вертаючись
п'яний з шинку і заточуючись по хаті.
— За сцо ти мене стовхнула, католзна! — пищав дворічний мачушин хлопчик,
б'ючи її кулаками.
І так усі!.. Навіть хлопці та дівчата на вулиці хоч і не так часто звали її
каторжною, але ж і на ймення мало коли звали, а як звали, то все ж із додатком:
Завтра Новий рік і заразом сорокові
роковини моїх уродин. Подвійний празник. А бодай подвійний пам'ятковий день. І
я надумав стрітити його незвичайно, праз-нично.
Ха, ха, ха! Празнично! Що таке
празничне стрічання Нового року? Шумне товариство, молоді жіночі голоси, мов
срібні дзвоники. Старші панове гудуть, мов дуби в теплому вітрі. Світло салону.
Звуки фортеп'яна. Хор, пісні, сола... Декламація, брава, оплески. Жарти.
«Кришталева чаша, срібная криш...» Наближається північ. Починає бити
дванадцята. Всі підносять чарки, вихиляють душком, а батько родини кидає свою
додолу. Нехай так пропадає всяка турбота! Бреннь! І раптом гаснуть світла. Всі
запирають у собі дух. Вам... бам... бам... Числять до дванадцяти. Най жие Новий
рік! Най сяє нове щастя! Світла! Музика. Пісні. Нові чарки, нові тости.
Поцілуї. Радість і стиски рук... Діти, діти!
