Раніше Правда ходила по вулицях
гола, в чому мати народила. Це, звичайно, не
подобалося людям, і ніхто не впускав її до своєї хати. Одного разу,
сумно пересуваючись вулицями, Правда зустріла Притчу, одягнену в гарний одяг,
що милував око. Притча запитала правду:
- Чому ти ходиш по вулицях гола і
така сумна?
Правда, понуривши голову,
відповіла:
- Сестро моя, мені прикро й гірко,
стара вже я і нікому не потрібна, люди цураються мене.
- Не може такого бути, – сказала
Притча, - що люди віддаляються від тебе тому,
що ти стара. Я ось теж не молодша за тебе, але що більше старішаю, то
більше мене шанують. Я відкрию тобі
секрет: люди не люблять простих, відкритих речей. Вони вважають за краще, щоб речі були трохи приховані
і прикрашені. Давай я тобі позичу декілька
своїх красивих суконь, і ти одразу відчуєш, як полюблять тебе люди. Правда радо
дослухалася притчі й одягнулася в її красивий одяг. І ось воно диво - з цього дня ніхто не тікав від неї, і її
зустрічали з радістю та посмішкою. з того часу
правда і притча не розлучаються.
|